aipm
Даним документом Асоціація висловлює бачення компаній-членів щодо нової редакції Національного переліку основних лікарських засобів (далі – Національний перелік) та його подальшого наповнення.
25.03.2017 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою затверджена нова редакція Національного переліку основних лікарських засобів.
На нашу думку, кінцева редакція Національного переліку не відповідає визначеній концепції та ідеології його створення, та породжує цілий ряд проблемних питань, які можуть мати негативні наслідки для пацієнтів та галузі.
Так, відповідно до ухвалених змін, Національний перелік набуває особливого значення у зв’язку зі скасуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 №1071 «Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету», а отже передбачається використання його як основи для державних закупівель.
Крім того, відповідно до проекту Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», передбачається встановити обмеження, згідно з яким повній або частковій оплаті за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування можуть підлягати лише ті лікарські засоби, які включені до Національного переліку.
Разом з цим, під час створення нової редакції, орієнтація лише на Базовий перелік основних лікарських засобів, рекомендованих ВООЗ, призвела до включення до Національного переліку найпростіших та застарілих лікарських засобів.
В той же час, посилання нормативно-правової бази на Національний перелік як на основу державних закупівель та майбутнє використання його в цілях реімбурсації викликає необхідність включення до нього сучасних та ефективних лікарських засобів, які застосовуються в українській медичній практиці та є життєво-необхідними для пацієнтів.
На підставі цього та заради уникнення зайвого зволікання часу через встановлену складну процедуру, вважаємо за необхідне, окрім вже наявних у Національному переліку лікарських засобів, ініціювати питання про автоматичне включення до нього усіх лікарських засобів, які:
1) наявні в офіційно затверджених стандартах лікування (формулярах, протоколах);
2) передбачені у списках та програмах державних закупівель, в тому числі через міжнародні організації;
3) призначені для лікування рідкісних (орфанних) захворювань, що є обов’язковим відповідно до положень Основ законодавства України про охорону здоров’я.
4) наявні у міжнародних рекомендаціях та консенсусах.
Відсутність таких лікарських засобів в ухваленому Національному переліку та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 №1071 «Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету», ставить під загрозу проведення закупівель лікувальними установами для своїх потреб, а також реалізацію регіональних програм обласними та місцевими органами, оскільки централізовані програми МОЗ України не покривають 100% потреби пацієнтів у цих препаратах.
З метою уникнення зазначених негативних наслідків, пропонуємо запровадити відкрите обговорення ситуації, що склалася, та надати можливість завершити формування Національного переліку, який би відповідав вимогам сучасної системи надання медичної допомоги, запровадження якого дозволило б уникнути дезорганізації в галузі, гарантувало спадкоємність в терапії захворювань та доступність життєво-необхідних лікарських засобів на майбутнє.