21 вересня 2017 р. у «Mercure Kyiv Congress Centre» за підтримки «AIPM Ukraine» відбулася вже 11-та Спеціалізована конференція-практикум «Фармбюджет–2018»

10453453

Володимир Ігнатов, виконавчий директор AIPM Ukraine, виступив з презентацією на тему «Реформа охорони здоров’я та фармацевтичний ринок».

«Поговоримо про реформу, як вона виглядає з точки зору індуст­рії», — зазначив доповідач.

Наразі в мережі інтернет можна знайти багато матеріалів, часто у вигляді слайдів, на яких презентовано бачення МОЗ України стосовно реформи охорони здоров’я. На першому етапі у 2018 р. реформується первинна ланка. На другому етапі у 2019–2020 рр. відбуватиметься реформа стаціонарної допомоги.

На думку спікера, ситуація з реформою в Україні виглядає дещо дивно. Теоретично законодавча влада має розробити стратегію, а виконавча — виконувати її. В Україні все навпаки — стратегію та законопроекти щодо реформи розробляє виконавча влада, тобто МОЗ України, а законодавці або критикують проекти МОЗ, або пропонують «альтернативні».

Наразі існує очевидний ризик для системи охорони здоров’я опинитися між двох стільців. Доповідач нагадав, що під час розгляду проектів законів № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» та № 6329 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» другий був відхилений. Без змін до Бюджетного кодексу закон щодо фінансових гарантій втрачає сенс.

Цікавий документ, на який звернув увагу В. Ігнатов — це проект закону № 7117 «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». Цей законопроект цікавий тим, що у ньому з’явилася телемедицина. На думку доповідача, це нове рішення для охорони здоров’я на селі. Google-терапія — не така вже й погана, якщо споживач має доступ до достовірної інформації.

Парадоксальна ситуація, що склалася з реформою медицини, призводить до протестів. Але українське суспільство, у тому числі й медичну спільноту, дуже легко дезінформувати. Як наслідок, ми отримуємо замість реформи віч­ну дискусію. Нещодавно під стінами Парламенту відбулася акція протесту медичних працівників. З приводу цієї акції відомий блогер Анд­рій Набоков висловився наступним чином: «Протести по команді» проти реформи викликають таке ж почуття, як і «підтримка реформи» по команді. Те ж відчуття тотального нічого, тільки ще й з присмаком глибокої огиди». За словами В. Ігнатова, чи не єдине правильне гасло останньої акції протесту медичних працівників — «Ні реформі без грошей!»

Стратегічно важливий для фармацевтичного сектору України проект стосується створення центральної закупівельної агенції. «Проект добрий, але повертає нас у минуле, у систему централізованих закупівель», — зазначив спікер.

До 2019 р. лікарські засоби централізовано закуповуватимуть міжнародні організації. Далі планується, що закупівлі здійснюватиме центральна закупівельна агенція. Процес її створення розрахований на 2,5 роки та передбачає низку послідовних кроків. Зокрема, затвердження плану заходів та пілотного проекту, створення ДП «Агенція», проведення маркетингового дослідження, розробка тендерної документації та затвердження річного плану, й власне передача процесу закупівель.

Концепція механізмів реформування державних закупівель лікарських засобів та медичних виробів викликає багато запитань. З одного боку, кожний громадянин має розуміти, що саме безкоштовно він отримає в лікарні. Але з іншого, часто це базові препарати, тому що переліки ВООЗ, на які орієнтується Україна, розраховані на найбідніші країни. Яким чином лікар має виконати сучасні стандарти лікування пацієнтів, маючи у розпорядженні ліки лише для базової терапії?

Серед інших питань та зауважень, які стосуються реформи закупівель, спікер озвучив наступні:

  • централізація закупівель ліків суперечить загальному курсу країн на децентралізацію;
  • регіональні програми фінансування закупівель ліків — яка їхня подальша доля?
  • яким чином МОЗ нівелюватиме корупційні ризики в процесі централізованих закупівель?
  • тривалість і ефективність процесу закупівлі?
  • за ким «ходитимуть гроші»?
  • й головне питання — кому з пацієнтів надати безкоштовні ліки, якщо державне фінансування передбачає покриття потреби на 30–70%? На це питання немає стандартизованої відповіді.

«А все так добре починалося!», — згадав В. Ігнатов. Зокрема, було створено умови для розширення програми реімбурсації та поширення її принципів на госпітальне забезпечення пацієнтів; задекларований чіткий принцип системи охорони здоров’я — «гроші ходять за пацієнтом», який передбачає, що фінансування спрямовуватиметься на задоволення потреб кожного конкретного пацієнта; впроваджуються сучасні протоколи лікування та система E-Health — медична статистика у реальному часі.

Що робити далі? Пропонувати професійні рішення і обговорювати їх із законодавцями і МОЗ. Уже сьогодні починати будувати українську медицину 2025–2030 рр., а не копіювати моделі початку 2000-х. Шукати можливості щось зробити, а не причини нічого не змінювати.

Опубліковано за матеріалами www.apteka.ua